Оцінка новонародженого за шкалою Апгар

Шкала Апгар являє собою систему оцінки стану здоров'я новонародженого, яка прийнята у всьому світі. Дана шкала отримала свою назву на честь американського лікаря-анестезіолога Вірджинії Апгар, яка і запропонувала цю систему для оцінки здоров'я всіх новонароджених. 

Новонароджена дитина оцінюється за шкалою Апгар в перші п'ять хвилин після народження, а дані заносяться в карту виписки з пологового будинку. Слід зазначити, що в деяких пологових будинках система оцінки відбувається у два етапи: перша оцінка стану дитини проводиться відразу після появи на світ, друга - через п'ять хвилин. Запис може виглядати наступним чином: «по Апгар 8/9» або «по Апгар 8-9».

Основні функції зору та їх порушення

№	Основні функції зору	Порушення функцій зору
1	Центральний зір. Основне призначення центрального зору - сприймати дрібні предмети або їх деталі (наприклад, окремі літери при читанні книги). Цей зір є найвищим і характеризується поняттям "гострота зору".	Зниження гостроти зору  Зниження  гостроти зору при дефектах зорового аналізатора негативно відображається на пізнавальній діяльності дитини. Труднощі розрізнення дрібних деталей, недостатня здатність розрізнення лінійних та кутових величин призводить до труднощів впізнавання предметів та зображень, змішуванню схожих по формі предметів. Діти з труднощами розрізняють лінії в зошитах, позначки на географічних та історичних картах, об’єкти та їх частини при сприйманні зображень.  Через візуальний канал людина здобуває уявлення по себе і світ. Зоровий контроль має велике значення для розвитку рухів людини. Візуальне сприймання людьми одне одного дуже важливе для встановлення міжособистісних стосунків і визначається функціонуванням зорового аналізатора.
2	Периферичний зір  це сприйняття частини простору навколо фіксованої крапки. Простір, який сприймається боковим зором, називається полем зору. Периферичний зір має велике значення для орієнтації в навколишньому середовищі.	Порушення периферичного зору. Периферичний зір – здатність органу зору охоплювати зоровим сприйманням достатньо велике поле із навколишнього світу. Поле зору – це простір, який сприймається одночасно при нерухомому погляді. Поле зору обох очей у людини частково співпадають, що має велике значення для сприймання глибини простору. Дуже часто при зниженні гостроти зору відбувається порушення цієї функції, але бувають випадки самостійного порушення поля зору, які носять різний характер та призводять до сліпоти або слабозорості. В одних випадках спостерігається рівномірне (концентричне) звуження поля зору, в інших звуження в будь-якій ділянці: випадіння або верхніх або нижніх, або бокових частин поля зору. Концентричне звуження поля зору може бути як невеликим, так і обширним – це так званий «трубчастий зір», що призводить до суттєвих труднощів в любому вигляді діяльності ( навчальній трудовій), а також в просторовій орієнтації.   Зустрічаються зміни поля зору, пов’язані з частковим його випадінням в центрі або на     пери    ферії сітківки ока (скотоми). Наявність скотом призводить до появи тіней, плям, кругів, дуг, що ускладнює сприймання предметів, процес читання, письма і т.д.  Порушення поля зору призводить до зниження здатності сприймати предмети цілісно, одночасно.
3	Бінокулярний зір – це зір двома очима. Завдяки бінокулярно-му зору ми визначаємо відстань від предмета до предмета, об`єм,взаємне розміщення предметів. Бінокулярний зір формується до 3-4 років, а повністю встановлюється у 6-7 років. Таким чином, дошкільний вік найбільш небезпечний для розвитку порушень бінокулярного зору (формування косоокості).	Порушення бінокулярного зору. В нормі людині притаманно бачити двома очима одночасно. Така здатність отримала назву «бінокулярний зір», або «просторовий зір». Його розвиток починається на третьому-четвертому місяці життя дитини, а формування закінчується до семи-тринадцяти років. Бінокулярний зір виникає тільки тоді, коли зображення кожної частини видимого предмета займає на сітківці однакове положення. Це дозволяє чітко бачити предмет. Саме в цьому випадку забезпечується стереоскопічне сприйняття навколишнього світу, покращується гострота зору, розширюється поле зору.
4	Світловідчуття - це здатність сприймати світло у діапазоні сонячного випромінювання і пристосовуватися до сприйняття зорових образів при різних рівнях освітлення.	Світловідчуття  порушується дуже рано при багатьох захворюваннях і згасає однією з останніх. Вивчення порушень світловідчуття дуже важливо при глаукомі, вітамінної недостатності у вагітних, при багатьох захворюваннях сітківки, центральної нервової системи, захворюваннях печінки і т. п. Дослідження світловідчуття має велике значення при професійному відборі осіб, що працюють в умовах різної освітленості.
5	Кольоросприйняття дозволяє сприймати більше двох тисяч відтінків кольору залежно від довжини хвилі світлового випромінювання. Вважається, що сітківка має три компоненти, налаштовані на сприйняття трьох основних кольорів спектру: червоний, синій і зелений.	Порушення функції розрізнення кольорів.  Кольоросприймання, або кольоровий зір є функцією центрального зору. Саме завдяки цій зоровій функції око людини має здатність сприймати все різнобарв’я кольорів. У дітей зустрічаються порушення кольоророзрізнення та контрастної чутливості. При слабозорості людина, маючи загальну збереженість спроможності розрізняти кольори, відчуває ускладнення при сприйманні основних — червоного, зеленого та синього. Найчастіше зустрічаються такі форми кольороаномалій: протоаномалія — порушення відчуття та сприймання червоного кольору, який сприймається як зелений;  дейтероаномалія — порушення відчуття зеленого кольору, який сприймається як червоний. Такі порушення зустрічаються у 30% слабозорих та 80% частковозорих. Збільшення кута зору та покращення освітленості допомагають адекватно сприймати колір. Контрастна чутливість органу зору забезпечує виділення об’єкту з фону, темних та світлих частин предмету. Для підвищення розрізнювальної чутливості зору потрібно посилити контраст між фоном і об’єктом, виділити контури зображень і предметів. Очевидно, що порушення кольоросприймання негативно відображається на розвиток емоційності, на розвиток естетичних відчуттів, може перешкоджати адекватному розпізнаванню предметів (у випадку, коли колір є єдиною розпізнавальною ознакою). Виділяють довгохвильові кольори ( червоний, оранжевий), середньохвильові ( жовтий зелений), короткохвильові кольори ( блакитний, синій, фіолетовий). Вроджені розлади кольоросприймання передаються генетичним шляхом через покоління по чоловічій лінії. Набуті розлади кольоросприймання зустрічаються при захворюваннях сітківки, зорового нерва та центральної нервової системи.

      

       Матеріал підготувала: Макарова Світлана Іванівна, вчитель-дефектолог Полтавської спеціальної загальноосвітньої школа І-ІІІ ст. №40 для дітей зі зниженим